за мотивами Jelezniak
В смарагдовій безодні твоїх очей, у їх озерах таких неземних потоне сум-печаль, прокинеться весна. Насуплений хлопчак, вчорашняя дитина, тинейджер з Позняків* почервонівши враз, вразливий, зрозуміє як ти кохаєш, люба Його та нас у Ньому, малих і кволих пілігримів...
Перед лицем твоїм марніє ритм і рима. Рисак моїх надій галопом мчить до шлюбу. Любисток на вині – в ночі дороговказ. Казкова пісня-мрія, стриножена година динари на траві у тілі диво-сна.
На спомин довгий лист та стос сонетів в грубім зшитку і підпис в самому низу, зкраєчку:“ не Плужник і не Зеров**”
===========================================
* Позняки – район Києва на Лівому Березі.
** Євген Плужник - геніальний український поет,Микола Зеров – український поет-неокласик. Загинули на Соловках в 30-ті роки.
===========================================
©2004 -20011 Ingvar Olaffson