Вітер здіймається вище.
Боже, ми тут не навмисне!
Може у тебе ми лишні,
Може чужі ми тобі?
Ллється розвихрене світло,
Сліпить снігами іскристо
Білий покинутий світ...
Синій насунеться вихор,
Ніч з оберемками віхол
Тихо шепочуть: “Мовчи,
Стишений, смерті покірний,
Наш-ш-ш ти!”
Вітер за вікнами, вітер.
Очі вологі хто витер?
Боже прости...