Ах, який літачок над Парижем, який літачок
Пролітає, і тане, і крила у нього фанерні…
Не остання любов – як останній – тріпоче листок –
Ти тримай її міцно у пальцях, старенький О.Генрі!
Ще тримай, доки сили! Бо перший – позаду – дзвінок,
Теплий жовтень уже пережили – і як пережили!
Білу пінку розмазує слів золотий помазок,
Але бритва шукає навпомацки сховані жили.
…Але час охолов. І шепоче мені: охолонь.
…Ми втомились минати, минаючи світло і швидко.
…Але я вислизаю з розтулених Божих долонь,
Наче з вушка циганської голки шовкова нитка.
31.10.2007