Владимиру Пономаренко http://stihi.ru/2010/12/27/6638
Вірші... Вірші... В долонях сльози смутку.
Пишу тобі... /А інколи - комусь.../
Збігає час крізь пальці надто хутко,
шепоче мудро: "Я не повернусь!"
Вірші... Вірші... Побачення казкове,
і знов весна - цвіте рожевий сад,
співає місяць в небі колискову
і серце не вертається назад.
Вірші... Вірші... Від тебе і до мене,
неначе промінь, сонячне тепло.
Вони, як блиск чарівний, і я певна,
тендітні, наче зоряності скло.
© Зеленоглазая, 2010