Що за празник то, «Різдво»,
Хто там народився?
У смирдючому сараї.
Хто на cвіт зявився?
Кого в яслі положили,
Де їли тварини.
Кому в тряп’я замотали
Рученята й спину?
Підріс Хлопчик, став слухняним,
Допомагав тату.
Помічник був для матусі,
Сестричкам та брату.
Став Юнак майже дорослий,
Робить добре діло.
Знаэ правду усім каже
Її в очі сміло.
Калікам допомогає,
Та бомжам смердючім.
Каже: «Є для всых спасыння,
Та смерть неминуча.»
Час спливав Юнак міцнішав,
З Ним «дванадцять», як один.
Хто ж той Вчитель незавидний,
Нищий Він, чи Божий Син?
З Його вуст правда летіла.
Руки Він до нас простер,
Аби мали ми спасіння,
Аби хто із нас не вмер.
Усе життя Він жив для люду,
людям усім добро робив.
Люд жорстокий за те «добре»,
До хреста Його прибив.
Попробили цвяхом руки,
Попробили ноги.
Поприбили до дерева
Бога край дороги…
Так, мій друже, ти це знаєш,
І не тільки ти один,
Що в хліві смердючому
Народився Божий Син.
Божий Син за нас страждав,
Божий Син любив,
За нас Кров Свою Святу
На хресті пролив.
Тож радійте що у яслях,
У смирдючому хліву,
І було то не у казці,
А було то на яву.
Син Господній народився,
Жив, служив, за нас помер,
Аби мали ми спасіння
Назавжди і відтепер.
*****