Вночі, іноді,він бачив Ангела.
Бачив чисті білі його крила.
Та чув, як Ангел милосердно
Лагідно просив:
-Очнись, очнись - це вороги твої.
Це омут... тут усе чуже...
Ти спиш, ти бачись сни та міражі.
Це морфія чорний антураж.
Трава дурман - вона плекотна,
Та сонлива, вона зятягує
В пустелю дна, там тебе не має.
Немає там твоєї душі.
Так Ангел тормошив заблудшу душу,
Яка попала у пустелю марив.
Таку він відповідь отримав від
Того, хто попав у наркотичне забуття:
-Пробудження приносить тільки біль,
Та трезвість днів.
Не хочу бути я в реальності подій.
Мені у цьому зіллі втішливо,
Цей яд... та не самотній, не приносить журби.
Мені тут тихо, тут без вас усіх
Хоч ілюзорний рай існує
Облиш мене... не буди...
-Ні, по твоєму не буде, - Ангел відповів.
-Тепер я стану тобою, спалю твій дурман...
-----------------------------------------------------
Немає марева.
Немає більше наркотичних снів...