У кожного з нас Батьківщина своя,
Мені ж не эдина країна.
Росія- то рідна Матуся моя,
А Ненька мені-Україна.
Матуся рідненька мене немовля
Від всіх негаразд гартувала.
І все що дає її щедра земля
В дитинстві мені дарувала.
А Ненька мені дарувала тепло
Ласкаве і ніжне ,мов сонце.
У квітні в садках все так рясно цвіло
В моє поглядало віконце.
З дитинства вона гріла душу мою,
Співучої мови навчила.
Зоряне небо і землю свою
Мене шанувати навчила.
Матуся так кличе мене:"Повернись,
Назад ти до рідного краю."
У відповідь Ненька кричить:"Зупинись,
Не зраджуй мене я благаю."
І сердце моє постійно ,зізнаюсь я вам,
Так крає на двоє серденько.
"Матусю, тобі половину віддам,
А другу тобі-моя Ненько"