Вдохновение от: Владимир Пономаренко http://stihi.ru/2010/12/11/5426
Гуляє вітер тихо підвіконням,
шепоче казку втомленій душі.
І сяє сніг на витончених скронях,
і знову вторить тільки: "Не спіши!"
Бо час летить, мов птаха швидкорила...
Весна, зима і осінь повсякчас,
мандрують світом вічністю зомліло,
і доля все вирішує за нас.
Згадай слова, що мають в серці владу
і миті літа - солодко було.
Дивись, зірки вже стали до параду,
а в пам'яті смарагдове тепло.
© Зеленоглазая, 2010