-Ця мармурова статуя мене морочить.
Вона не підкоряється мені.
Вона мої сили точить, щодня про неї
Я мовчу.
Ця мармурова статуя видіння мого раю.
Я її щодня, щоденно,щомиті ваяю.
По вулицям хожу, та все про неї думаю.
Вона мені страждання приносить.
Вона мене собою мучить.
Ця пакосна скульптура забрала в мене розум.
Ця пакосна примара мене роздратувала.
Скажи мені, мій друже, що мені робити?
Ну,як мені цю статую,так палко не ваяти,не любити?
Такі смішні питання казав нещасний скульптор,
Сидячи в кавярні, зі старим другом.
Його Примарлива Муза роботою зашморгувала.
Тихенько у його майстерні вона,
Ця Мармурова Статуя без емоцій стояла...