Це місто мені серце крає
Не розуміє своїм гамом
Тишини, журби та мрії.
Воно бурхливе та чванливе.
Воно не заколисується ні на чиїх руках.
Сопілку слухає, а потім втікає.
Нехтує простором поля.
Нехтує і механічними фарбами кричить.
Воно неначе жінка з примхами,
Та з норовом поганим.
Хоче парфумів дорогих, та модного вбрання.
Не хоче спати місто,не хоче душу мати
Не заколисується журбою
Самоти.
Кричить і бродить вихрем,
Стакато грає ритм.