Мене твої чарують співи.
Може в них кохання є,
Навіяне журбою самоти,
Чистими потоками бурхливих рік.
Минає час і кожний крок
Здається тим, що вже давно минуло,
І хочеться, щоб бадьорі подумки,
Сьогодні не змарніли.
Дорога, кольорові краски майбуття,
Прикраси, чи примари щастя,
Твої земні чудові співи, Сопілко,
Приносять вирій дня.
Приносять загадку стодолля.
Крізь подумки, крізь прозорість
Чаші майбуття,
Сопілко, грай, далеко в горах!
Де простор с тобою
У вінчанні виграва!