Чомусь з роками притупився стид
І десь в дорозі загубилась радість
Спішим, летим... Душа одна болить,
Коли панує скрізь брехня і заздрість.
У мріях честь і совість кожну мить
Хотілося б в такому світі жити...
О ні! Не плач, нехай переболить,
А як інакше можна нас навчити?
Щоб знати добре, взнати треба зло,
Щоб буть щасливим, взнати треба горе.
Нема людини, щоб їй так везло,
Щоб сльози не котились в Чорне море.
Чи в час лихий прийшли на білий світ,
Чи кращі дні бувають для людини?
Та все рівно, з подякою живіть,
З пошаною до кожної хвилини.