У небi крик пташиних зграй.
Тебе пригадую я, мила...
Неначе птах на бiлих крилах,
Кохання зникло в небокрай.
Я знов неначе у вi снi,
Я у думках до тебе лину,
Але наш час давно проплинув...
Чом не судилося менi?
Роки iдуть у дзеркала,
Їх поглинає задзеркалля...
Мiж нами прiрва пролягла,
Не перейду її нажаль я.
Весна була, як не була.
Чому даремно ми мовчали?
Чайки над берегом кричали,
Що ти любов не зберегла.
Загас у темрявi лiхтар...
Не вернеться кохання знову.
Маленький човник паперовий
Струмкам весни не володАр.
Бо крiзь роки, мов через скло,
Мы вже не вiзьмемось за руки...
Коли б то не було розлуки!
Коли б кохання в нас жило...
Роки iдуть у дзеркала,
Їх поглинає задзеркалля...
Між нами прiрва пролягла,
Не перейду її нажаль я.
Весна була, як не була.
Чому даремно ми мовчали?
Чайки над берегом кричали,
Що ти любов не зберегла.