http://www.stihi.ru/2010/12/02/1870
-------------------------------------------
И снова - вдохновение от Маргариты!
Опять фортуны письмена
С торжественностью заявляют,
Защитный импульс подавляя,
Что в одиночестве – вина
Моя… и пеною течёт,
И неприкаянно сочится…
Но встреча наша всё ж случится,
Коль абрисом – твоё плечо…
В тенях намокших фонарей,
В деревьев оголённых думах…
Запретно ветром вдруг подуло -
Погасли свечи алтарей…
И месяца остренный серп
Тоски пронизывает плиты…
Слезой отчаянья умыты,
Пьют очи осени десерт –
Поблекшую, как давний сон,
Листву вчерашнюю – в дуброве…
И гибель горькую любови,
И медь кимвалов – в унисон…
Оригинал:
І знов фортуни письмена
До нас пророчо промовляють -
Ти знай, вони жалю не мають
І свідчать, що моя вина
В тім, як у піняві тече
Гірка самотність нестерпуча,
Де наша зустріч - неминуча...
Де абрисом - твоє плече...
У тінях мокрих ліхтарів,
В голісіньких дерев задумах...
Абишт хурделицею дунув,
Свічки згасивши вівтарів...
І місяця гострений серп
Пронизує тужливі миті...
Сльозами відчаю умиті,
П'ють очі осені десерт -
Поблякле, як торішній сон,
Змертвіле листя у діброві...
Загладу нашої любові
І мідь кимвалів...в унісон...