Сиділи ми, пили віно.
Вже було випито немало,
А при дорозі, де кафе,
Бігборда морда там стояла.
Тарасюка огрядна пика
Всім сповіщала нам про те,
Що двадцять років він тримає
Падлюче слово те своє;
То слово "РУХ", діла - разруха,
І, я не в силах вже нести,
Спитав, стругнув, йому на вухо:
"Як вижив ти в скрутні часи?"
Як в пісні, що казак співає,
Коли приходять вороги,
Він відповів:"Берить дівчину!..
Але... залиште пироги"
Понуро голову схиливши,
Він пожалівся: "Жив, як всі,
То пироги я їв із сиром,
То шмат гнилої ковбаси"