Цнотлива вишня босонога
стоїть у білому вбранні,
у срібному мережеві дощу.
І раптом сонце із-за
хмарок зирк,
і небо навпіл сяйвом
різнокольоровим
вже розбите.
Веселкою відбився світ.
І вишня, вишня!
Вся замерехтіла і
скинувши всю цноту,
враз різнобарв”я одягла.