Ты - камень мой краеугольный...
А мотылёк - я... нежнокрылый…
Я виновата?... Но довольно:
Мой Иисус! Меня помилуй!
http://www.stihi.ru/2010/11/12/1893
------------------------------------------
Вслед за Маргаритой Метелецкой...
Иду, любимый, в гости,
К лицу – наряд мне белый.
Ни зависти, ни злости...
И Царства бы - хотела!
Волнуется под ветром
От шляпки вуалетка…
А в сумочке из фетра –
Мой черновик… из лета.
Торжественно средь ночи:
Цок-цок я – каблучками…
Забыто всё: нет мочи –
Держать на сердце камень!
И Небеса не застят
Дожди из маргариток:
Петром открыты настежь
Врата… моей молитвой.
Весь род давно отмолен:
Собрался в зале бальном.
И ландышей, и смоли
Там запах беспечальный…
В нём сразу растворились
И беды все, и хвори…
И Ангелы склонились
Ко мне в церковном хоре…
Оригинал:
Ти - КАМІНЬ мій НАРІЖНИЙ...
я - МЕТЕЛИК ніжнокрилий...
Молю ТЕБЕ, Ісусе,
лиш милуй, милуй, милуй !
Іду, коханий, в гості -
пасує сукня біла...
Всі прощені провини -
вже Царство заробила...
Хвилюється під вітром
на шляпці вуалетка...
У сумочці - остання
віршована чернетка...
У тиші урочисто
вицокують підбори...
Забулися образи,
чекання, люте горе...
Вітають Небеса
дощем із маргариток...
І чарівні врата
Петром навстіж відкрито...
Весь вимолений рід
чекає в залі бальній...
Здається, що пливу
у пахощах конвальних,
У котрих розчинилось
усе страшне і хворе...
І радісно співають
Ангеликові хори...
Дівоче прізвище автора НАРІЖНА = в перекладі - УГЛОВАЯ