З життя чиєгось зірвана печать,
Здіймається під дзвін душа у небо.
Здобувши приостанню благодать
Нехай летить. І не займай. Не треба.
Вкарбовуючись в темряву світів,
Виблискуючи зоряним промінням
Пощезне, як та булька на воді,
Чекаючи на своє воскресіння.
Одвічність заколисує її,
Тамтешній Світ живий, чи мрець? Чи може
Там в день і в ніч співають солов’ї
Щебечучи у мить новонароджень.
Душа пройшла усі кути спасінь,
Щоб знов відчути солов'їв співання.
Таки знайшла останню благостинь,
Повернення здійснивши без вагання.
=================
Вольный перевод:
Вновь чьей-то жизни сорвана печать,
Под колокол душа уходит в небо.
Приняв благоговейно благодать,
Она летит. Оставив жизнь нелепо.
Врезаясь в темноту иных миров,
Поблёскивая звёздными лучами
Исчезла в лабиринте облаков,
И вот уже она теперь не с нами.
"Тот Свет", какой он? Мёртвый ли, живой?
Весёлый, яркий или неприметный?
В Раю том соловьи наперебой
Поют о жизни радостной и светлой?
Душа в терзаньях жаждет возвращения,
Ей хочется на Белый Свет явиться.
Она сама должна принять решение,
Кого избрать, чтоб снова возродиться.