Плине час, і немає
Зворотніх стежин,
І ніколи не знаєш
Де дістати годин,
Щоб притримати мить,
Як швидкого коня,
Щось для себе лишить
І пустить в забуття.
Не знайти і хвилин,
Щоб сказати "Люблю",
Поміж каменю стін
Стріть кохану свою.
Наче кішкою ніч
Тихо лине до нас.
Тих квітневих стежин
Не побачиш в наш час.
Сірі камені стін
Тихо нехтують днем,
Що біжіть муж лісів
Темно-сірим конем.
Хтось гукнув "Зачекай!"
Та чи спиниться він.
Скільки хочеш гукай,
Та не спиниться він.
Шепіт трав покохав
Пісню вітру легку,
І він, мабуть, не знав,
Що бурхливу ріку
Не зумів перетнуть,
І помер у віку
Не завершивши путь
Крізь стрімку течію.
Шепіт трав ще не знає,
Що не вернеться він.
Плине час, і немає
Зворотніх стежин.