Як вийдеш в степи врочистії--
на скільки погляд дістане,--
квіти, квіти барвистії,
запашні аж до нестями!
Тих пахощів розповсюджують
вітри у простір безодній,
і щось приховане збуджують
в моєї душі самотній...
Впаду горілиць у ниву я,
втоплюсь у блакитнім вирі.
Десь, чути, зозуля наспівує,
і їй, не рахуючи, вірю!
2009