Послухай, коханий, що хочу сказати
Тобі, ясноока примара моя.
Хочу я лишень тобі нагадати
Що можу сміливо назватись "Твоя".
Твоєю я стала коли? Не згадаю...
Бо може без пам'яті зовсім була.
Та все те кохання, що ніч нагадала
З самого початку з собою несла.
У пам'яті є ті яскраві картини
Коли понад річкою були ми вдвох;,
Коли, зупинивши мене на хвилину,
Ти дещо спитав і чекав на кивок.
Вже вдома, узявши троянду у руки,
Що ти, як частинку самого себе,
(Продолжить)
Мені дарував і боявся розлуки,
Про себе сказала "Кохаю тебе"
Ти вибач мене, що задовго мовчала,
Коли ти казав, що прийдеш уві сні,
Коли говорив "Я тебе кохаю",
А я відмовляла "А я тебе ні".
Але ж я не камінь, і в мене є серце,
Що зараз для тебе, мій любий, живе
Про яке ти можеш казати, що хочеш,
І навіть що серце навіки твоє.