Із намріяного дива проявляється щаслива,
не_то_ява_не_то_сон, мавка вмореного лісу.
Опускається завіса та сплітаюся тіла.
Літепла багато в ночвах, любощів багато в ночах...
Коли жінка того хоче їй повинно пощастить...
У барильце повне меду, той що буде попереду,
добре б дьогтю не впустить.
Ти те знаєш вже напевне у майбутнім буде різне,
буде вічність, буде мить,будуть грози і набутки,
будуть дивні оборудки...
Ти про те поговорить хочеш, мила, в кабінеті,
де кушетка, де годинник сипле колами пісок?
Золотий либонь нівроку,тож залишилось півкроку...
Ти ладна його зробить?
Ой небоже, ой небого, все від Бога, все від Божа
оця стежка, ця дорога та ще змога їх пройти...