Поставленo снопи до тину.
Кульбаба знову зацвіла
на вересневім моріжку.
Радію їй дитинно.
Так мамі я радів,
коли приходила з роботи
щоб книжечку мені
у сороковий прочитати раз.
О, Господи, якими янголята жорстокими бувають
у віці п'ятилітнім ...
Але вернімося до жовтих кульок у отаві.
До верб, очеретів і татариння над річищем старим,
з якого Рось пішла назавжди.
Багряновіє вечір в чагарях.
Метелик в грудях в'ється.
Чи то нектар, чи то отруту там шукає.
Його двійник немов би випурхнув із щілини в часах
і сів на хризантему біля ґанку
в моїй покинутій садибі,
яка втомилася чекати
на сина втеклого в світи...