http://www.stihi.ru/2010/10/29/1682
---------------------------------------
Маргариточка, не грусти!
Я горестного трепета не прячу,
Что не сулит судьба небесной манны.
Но о путях заветных не заплачу,
Не жалуюсь Земле Обетованной.
И лишь тумана сизого полоски
Там, где порой блуждаю и в ненастье.
И лишь громов могучих отголоски
На тех дорогах, где ищу я счастье.
Лишь талый след от радостей минувших,
Души озябшей тайное волненье.
Лишь воскрешенье чувств, давно уснувших,
И вновь о чуде странное томленье...
И вопрошают... погрустнели очи:
Кому я в жизни долг не заплатила?!
Не видно и следа небесных зодчих...
Давно я двери всем ветрам открыла!
Оригинал:
Я трепету гіркого не ховаю
Перед тобою, доле невблаганна...
Стежок завітних я, на жаль, не знаю
До тебе, о Земле Обітована !
Лише туману сизого куріння
На тих стежках, де досі я блукаю,
Лише громів могутніх відгоміння
На тих стежках, де щастя я шукаю...
Лиш збіглий слід від радощів минулих,
Лише душі таємне хвилювання,
Лиш воскресіння спогадів поснулих
І знов на диво мрійне чатування...
І все питають посмутнілі очі :
Кому в житті не заплатила мита?
Десь забарилися небесні зодчі -
Моя обитель всім вітрам відкрита...