http://www.stihi.ru/2010/10/24/9196
---------------------------------------------------
И вновь - спасибо Марго за вдохновение!
Мой мир дневной неспешно тает…
И, лишь притихший день померк -
И кружит он, и расцветает,
Как будто тайный фейерверк.
Откуда-то – наплывом! – ритмы,
И в розоватом полусне
И нежный, и неповторимый –
Вновь примерещился ты мне…
Облито всё лазурью лунной,
И абрисы волшебны все!
Себе кажусь почти что юной:
Я искупалась – вся! – в росе…
И звёзды – веточки омелы,
И мы вдвоём встаём под них.
Дрожу. А ты глядишь несмело,
Влюблённый трепетно жених…
Оригинал:
Уявний світ мій ніч вітає,
І тільки день принишклий смерк -
Кружляє він і розквітає,
Мов загадковий феєрверк...
Навіюються звідкісь рими...
І у рожевім напівсні
І ніжний, і неповторимий
Ти знов ввижаєшся мені...
Все вкрите чарівною млою,
Казкові обриси усі...
Собі здаюся молодою,
Купаюсь у рясній росі...
Зірки, мов гілочки омели,
І ми удвох стаєм під них...
Тремчу...Ти дивишся на мене,
Немов закоханий жених...