Ці сріблоносні зірки угорі
Блимають, мов невгасимі лампади,
Наче віщують : ось-ось на порі
Зимні дощі та рясні листопади -
Знову навскіс крізь осінній садок,
Дикий, зарослий любистком і м'ятою...
Яблуні стежать тут кожен мій крок -
Тихо ступаю травою прим'ятою...
Сплять бузини і калини кущі,
Блідо огорнуті місячним світлом,
Журиться ясен у жовтім плащі,
Клокають злякано гілки під вітром...
Стогнуть тичини в тісній огорожі,
Наче засвідчують тоскно комусь ;
Марно чекати на днини погожі...
Холод...У хату тепленьку вернусь...
Перевод Валентины Агаповой
На небе звёзд из злата-серебра
Мерцают негасимые лампады,
Вещают будто, что идёт пора
Дождей холодных, пёстрых листопадов –
Наискось снова сквозь осенний сад,
Он - дик. Любистком весь зарос и мятой,
За каждым шагом яблони следят,
Ступаю тихо по траве примятой…
Калина, бузина здесь чутко спят,
Окутанные бледным лунным светом,
Печально-жёлт у ясеня наряд,
Пугливо ветки шелестят под ветром…
Штакетник в тесной изгороди стынет,
Ему тоскливо… По себе сужу.
Напрасно ждать погожих дней отныне…
Да, холодно! Домой в тепло спешу…
Татьяны Кузнецовой
Сереброносны звёзды на заре
Мерцают...Негасимые лампады...
Как будто бы вещают о поре
Дождей холодных, буйных листопадов -
Вновь наискось... через осенний сад,
Заросший весь любистоком и мятой...
И яблони...шаг каждый сторожат -
Ступаю тихо я травой примятой...
Спят бузина с калиною в тиши,
Укутанные мягким лунным светом...
А ясень в жёлтом плащике грустит,
И галки кружат, вспугнуты, под ветром...
Штакетник стонет в тесной загородке,
Тоскует будто...В моём сердце - грусть,
Напрасно жду я солнечной погодки...
Так холодно...Домой в тепло вернусь...