http://www.stihi.ru/2010/10/21/2908
***
...и так естественно погрязнуть в мелочах
молекулах мелькающего быта
значителен бытиен молочай
возросший наспех в следе от копыта
раскрыта всем гаданьям пятерня
кленовая в морщинках человечьих
возьми её в ладонь и подтруня
вдруг нагадай не менее чем вечность
травой заросшие трамвайные пути
окрест уже не город - городище
и штрих травы эпох дорельсовых бытий
пустяк сей сущий город зародивший
кротовьи детские замашки печерИц
/глазел на тын лазорево цикорий/
в застрехе дул в свои сопелки очерет
и солнце прыгало в верхушках осокорей
вода прогорклая в покинутом дупле
рассвет с неприхотливыми дождями...
знакомцы-знаки - и душе теплей
от не предавших давних ожиданий...
***
як часто поринаючи в дрібне,
ми непотрібні пам’ятаєм дати,
і забуваємо, що молочай росте -
призначення його - то рани лікувати.
а на долонці у кленового листка
відбилось ворожіння таємниче,
і ми читаємо на прОжилках життя,
що все це було, є і буде вічно.
травою поросли шляхи трамвайні,
а передмістя вже не місто – городище,
нам древню намалює і напише тайну
пунктир трави... оту, що неба вища.
як білі кротики вродились печериці,
/блаватно гапився на тин цикорій/
в сопілку скиглив очерет на стрісі,
і гралось сонце на верхів’ях осокорів.
гіркавість вод в покинутім дуплі,
світанок із передосінніми дощами,
знайомі знаки - і душі тепліш
від сподівань, що залишились з нами...