l.
Cамогубці долають мури,
Вдвіче швидше, але не двічі.
Дальнобійники ставлять фури
Біля озера на узбіччі.
Літо тисне поволі гальма,
Ходить риба навколо гаку.
В палісадниках квітнуть мальви,
Під корягами труться раки.
Все минає, сплива водою,
Втаємничує нас у зраду -
Так, життя йде саме собою.
І ніхто його в нас не краде.
ll.
Ти все зробив,як з дурості казав.
Твоїх сумлінь розтрощений вокзал
Тобі пече і скоро допече -
Зніміє ліве стомлене плече,
Нудотно груди стисне... Уві сні
Ти вдячно бачиш напої міцні,
Коли танцює ранок, що прийшов,
на битім склі спустошених пляшок,
А ти з-під вій вдивляєшься в танок
Проміння, слів, нелагоджених строк,
Брудних вагонів синю череду.
Бо ти пішов, коли сказав "піду".
lll.
Провулки, узвози, радянські споруди...
Осінне повітря вологе й прозоре
Повзе по містах, де панують повсюди
удаване щастя й приховане горе.
І небо, що низько, й зима, що невдовзі,
Й брудне залізяччя вінтажних трамваїв,
і пам'ятна зустріч у вісім на розі,
І все наче дим назавжди відлітає...