Я милуюсь Зорею,
вона сідає
вслід за Сонцем-Ярилом.
Вони - завше разом.
Я - закоханий в серпень,
в його прохолоду,
в запах флокс, чорнобривців і груш.
Чуєш як вони гупають глухо,
як котяться тихо,
як сік витікає по краплі в спориш...
Зорі падають тихо
і так же беззвучно вмирають:
спалах-темінь,
вогняний слід...
Ні за чим не жалкую,
усе приймаю...
Падають зорі
згорає лід...