Шалений вітер листя вдаль жене,
Засмучені дерева гне до долу…
Невже ніколи більш не промайне
Тепло і світло сонячне навколо?!
Жовтневий дощ, невитримана злива,
Немов би гнів обурених небес,
Змиває місто річками бурхливо
По вулицям брудним навперехрест.
І сумно очі дивляться навколо,
Зростає приголомшена журба –
Повсюди відтепер безжальний холод
З тремтінням мимовільним на губах.