Одна і та сама картина,
Собака ля нашого тину.
Знову прийшла і жебрачить,
Дивиться в очі,мов плаче.
-Дайте поїсти бідненькій-
Сама ж худюща, старенька.
-Хазяїн же в тебе є.
- Не кормить мене та ще й б’є.
Геть проганяє з двору,
Неначе останнюю свору.
Я ж йому вірно служила,
Цуценят порідних водила.
Коли на них наживався,
Тоді не дуже знущався.
Ой, важка в мене старість…
Життя таке зовсім не в радість.
Чужого не смію взяти,
Діточок вже мені не ласкати.
Не потрібна нікому собачка;
Панна була, а стала жебрачка.
21.03.2010