Для А.О.
Життя воно - кругле, звісно,
але не завжди кути гладенькі жолоба...
То котиться воно тихенько,
а потім, ба-бах! Віраж!!!
Але, заспокойся, для двічі рожденних
свої в нім правила є
і міраж
умовностей відступає за ріг
і сиплеться мов листя з верби
після перших морозів...
І шерхне вода біля берега
І став завмирає,
занурюється вглиб себе...
Бере на зиму спогади про літо,
коли нашим тілам не стачило часу боліти,
а душі ширяли серед світанкових зір...