http://www.stihi.ru/2010/10/08/7898
------------------------------------------
Славлю твою концепцию, Маргарита!
Такую выбрала дорогу:
Во всём поддержки жду от Бога,
И я сожгла в себе тревогу,
Что губит жизнь мне диссонанс:
Насмешек нет в краях небесных -
И в силах доказать я честно,
Что низка милостей чудесных -
Непреходящий реверанс
Судьбы по имени Фортуна...
Души натянутые струны
Звенят! Из облачной лагуны
Весёлую услышу весть:
Горчицы дух и ананасы
Завещаны. А их запасы
Так безграничны, как пампасы,
И Бог всегда - сейчас и здесь!
Как рада я своей долине,
Что посылает и поныне
То серебритый куст полыни,
То вишни из нектара - в масть,
То дарит вызревшие рифмы...
И намекает Бог незримый,
Что все дороги - лишь до Рима
Нас доведут, и он упасть
Рабе не даст. Довольно боли...
И пусть росистым утром в поле
Я к стае ласточек на воле
Примкну, надену два крыла...
Прочь, дни постылые, что пресны!
Ограды мне и стены тесны! -
Пусть живность прощебечет песню
О том, что нынче - ожила!
Оригинал:
Така у мене є налога -
Про все запитую у Бога,
І спалена пересторога,
Що у фортуні дисонанс :
Немає дОкладок небесних -
Я можу виладнати чесно
Всю низку милостей чудесних
У незникомий реверанс
Тієї самої фортуни...
Натягнуті душевні струни
Бринять. З небесної лагуни
Стриба веселий вістівник :
Муштарду він і ананаси
Звіща в житті. Їхні запаси
Такі ж безмежні, як пампаси,
А Бог - Казковий Витівник...
І долі я радію плину,
Що шле щоденно, без упину,
То кущ сріблястого полину,
То вишні солоденькі в масть,
То стиглі, вилежані рими...
І натякає Бог незримий,
Що всі шляхи ведуть до Риму,
Що більше падати не дасть
Рабі своїй. Доволі болю...
Хай ранком росяним у полі
Я зграйку ластівок очолю
З натхненником у два крила...
Геть, дні негодяні і прісні !
Геть, мури і сумні, і тісні! -
Живло хай вищебече пісню
Про те, що , врешті, ожила...