Тихо падає додолу жовтий лист...
А в пташинiм небi лине пересвист!
Розстелила осiнь рядна золотi,
б'ється хвиля в сумний берег в забуттi,
помiж хмар кудлатих зорi пломенiють
i мене, здається, добре розумiють,
i нiмiють...
Ой, як хочеться смерекою тут стать!
I пiд музику вiтрiв спiвать, спiвать,
жовте листя, як тi мрiї розкидать,
похилитися i лютої чекать...
Нi, не хОчу! Буду прагнути до мрiй!
Буду вЕсну ждать - не зломить снiговiй,
не приспить холодний мОрок зимовий!
Годi мрiяти - я все одно не зможу
обернутися смерекою чи рожей...
Лине осiнь, лине - дУмки навiвА,
i вiршi, i цi невмiлiї слова...