ЗНОВУ ЗЛЕТІЛИСЯ ЧОРНІ КРУКИ.
Знову злетілися, на поле, чорні круки,-
Та бажають влодіти тим ,що їм не належить,
Скільки нам іти по дорозі,через пекельні муки!?-
Поєта та український народ дуже бентежить.
Шматують на частини законодавчі папери,-
А, злодійство законами виправдати не можна,
Зрадливістю пишаються лишень : ряжані та гетери,
Скриня довіри до влади,лишається порожня.
Довбають круки,добром засіяне українське поле,-
Високо в небі, орел за цім споглядає,
Українське дитятко виявилося зовсім кволе-
Чи здійметься на ніжки,чи впаде, я не знаю!
Архістратиг Михайло!- прожени з мого поля круків,
Надія та Віра ще є:а вже сили любити та терпіти нема,
Чому наша земля стала багато плодити :злодіїв та трутнів,
Може Господь,від нас відвернувся, на хвилинку,бува!?