За мотивами
однойменного
роману О.Забужко,
загиблим воїнам УПА
присвячується.
Нашу історію спокійно і без брому
Не можна навіть прочитати.
Як важко здобувати незалежність,
Як легко голови втрачати…
Як Київ, «очищаючись од скверни»,
Осиротів на рідну мову…
Та чи цікаво вам, «інтерни»?
Не надто тема дріб’язкова?
Якихось два чи три мільйони
Голодомором – « на дієту» …
Такий ось братньо-чорний гумор
Несли просвітницькі «совєти».
Проте, народ мій тим величний,
Що зміг усім усе простити.
Яке ж у них оте сумління,
Що не дає перепросити!
І «комсомольська правда» в силі…
Верстає дружні одкровення,
А я збираю дух Трипілля,
Як ті біблейськії знамення…
І це не чари і не зілля,
В нас – почуття перестороги:
Колись зберуться пазли разом
Тоді і буде перемога !
І серце Києва відтане;
І вийде Либідь на свободу.
Про це я мрію на світанні,
Про це Дніпра шепочуть води.