Здавалося – я забуваю ймення,
Що не давало спокою ні миті,
Але душі не вистачає вміння,
А серце вже не зна булої приті.
Я переховую твій голос в серці;
Твою усмішку, що збиває подих -
Цей давній спогад викликає подив
І перетворює людину в бранця.
3.11.2007