Cтарий акордеон і скрипочка стара в старій Європі, де баґет і кава, як той туман, що в левади зайшов з осіннього Дніпра, по вуличках вузьких свій незрівнянний розливають аромат.
Нас тут немає та й мабуть не буде...Натомість в буді пес дрімає. Ти не повіриш. Його назвали Будя, скорочено від Будулай. Він також вже старий, але як цуценятко любить ласку. Йому цукерку я приніс і трішечки ковбаски. Він стереже мій сад хоча ця служба не потрібна. Бо яблук - море. Крадіїв нема. Та і сусіди майже повмирали. Тут тихо як на хуторі Зима...
Лиш час від часу потяг гуркотить за річкою, за луками, за тином. Скотину гонять, теж подія. Для пуделя сусідського, що привезли на дачу...О, ні я не жалкую, я не плачу за табунами коней, що забредали з лук у левади, а потім в зелен-лузі отаву толочили, гнилички збирали. Їх силуети проковтнув туман. Але вони живуть в мені як пахощі Шале д'Арсі живуть в тобі, моя Землячко мила...