http://www.stihi.ru/2010/09/20/1897
----------------------------------------------
Прошу прощения вместе с Марго...
Цветов перчатки пёстрые, подолы
Раскиданы по лавке и по полу:
Загадочную осень так встречаю
И золотистой грустью привечаю…
И грозди ярко рдеющей калины,
В подпалинах осенних, георгины
Кладу охапкою на стол рабочий,
Как будто осень извиниться хочет:
Прости, что мелкий дождь почти рыдает,
Что ветер ветку грубо обдирает,
Прости за тучи – в пепле клочья ваты…
Грустить учусь... С тобою - виновата...
Оригинал:
Розкішні сальвії та чорнобривці
Розкидані на лаві і долівці -
Так зустрічаю осінь загадкову -
Сумну і золотаво-пурпурову...
І кетяги червоної калини,
І вереснем підпалені жоржини
Я купкою кладу на стіл письмовий
Як осені вибачливі промови:
Пробач, що дрібний дощик плаче гірко,
Пробач, що обтинає вітер гілку,
Пробач за хмари з попільної вати,
Пробач, що научаю сумувати...