Простір підкидає ще один новий варіант,
А саме: зібратись і полишити Батьківщину.
Хто дасть мені поради? Може мудрий Кант?
Стою розгублено на роздоріжжі мов дитина.
Хтось поряд скаже "Добре там де нас нема",
А хтось говорить "Рушай, бо потім буде пізно!
Ось осінь завітала, за неї вже й прийде зима,
Тікай, у цих краях стає занадто брудно й грізно!"
Та що я там знайду такого, чого немає в нас?
А хтось чужий над вухом знову мені шепоче:
"Ти мов отой герой хоробрий, що гине раз у раз,
Немає тут ніде рятунку, відкрий нарешті очі!"
У всьому цьому ось що справді чітко знаю,
Що коли моє місто стає мені таким ворожим,
Шукати сили там де каміння та залізо маю...
І з вірою про світле завтра мовлю лиш "Дай Боже".
Copyright ©Fialkora Mikitenko