Шелест пожовклої иви, кроки чиїсь під вікном
Дві перезрілі сливи втомлено тягне гном
В сутінках світу тіні стали об'ємно живі,
Із філіжанки з таніном амрітою по голові
зілля жене поторочі, на волю біжить душа,
видять нове очі... Розум не поспіша
переварити...Бідний!Скільки його не вчи!
Не розумієш? Годі! Не заважай! Мовчи!