Зіронька ясная в небі сумному,
Вийди до мене, ти, сумно одному...
Вітром криштальним здуває розлуку,
Як тільки береш мене ти за руку.
І гори грохочуть, співають струмки,
Від твого цілунку злітають думки,
Злітають далеко, й нехочуть вертатись,
У твоїх обіймах, я, хочу зостатись.
Ти, світло моє у темній печері,
Доріжка ти моя, сред згубної скелі,
Оазис в пустелі, вогонь серед льду,
До тебе одної у темряві йду.
Збиваю я ноги у тяжкій дорозі,
Але зупинитись, я просто не в змозі,
Так серденько в грудях до тебе ірветься,
Тебе як побачу воно так і б'ється.
На вушко тихенько шепоче мені,
Вона, лиш, єдина, потрібна тобі...