Осенний оптимизм. Маргарита Метелецкая

Валентина Агапова
                http://www.stihi.ru/2010/09/12/1946

Ещё грядёт осенняя напасть,
Ещё акаций чуть желтеют листья,
А грусть уже вошла в мою обитель…
И снова в картах вороная масть…

Ковыль предстал мне сторожем ручья…
И катится прозрачная росинка -
Душой омытая жемчужная слезинка,
Свидетельствуя: снова я - ничья…

Я закупаю ткань для парусов…
И погружаюсь медленно в периплы,
Но крылья перебитые поникли,
Нет паучих-ткачих, чинить их чтоб.

Да залатаю как-то… И – взлечу,
Стихов своих оставлю перефразы,
В сердцах – любви разбросанные стразы
И нежности зажженную свечу.
 
Оригинал

Ще не поїла Осінь-сарана
В акації прижовкле за ніч листя, -
А знову журно у моїм обійсті...
І знову масть у картах - ворона...

Стримить ковил - сторОжа ручая...
І котиться прозора намистинка -
Душею випрана, перлинова сльозинка,
Засвідчуючи: знов  я - нічия...

Ось для вітрил скуповую перкаль...
Занурююсь спроквола у періпли -
Ще перебиті крила не окріпли
І павучих нема - природних ткаль...

Та залатаю якось...І - злечу,
Лишаючи віршові перефрази,
Розкидані в серцях любовні стрази
І негасиму ніжності свічу...

На фото Маргарита Метелецкая.