Взлечу...

Светлана Груздева
                http://www.stihi.ru/2010/09/12/1946
                --------------------------------------------
                Спасибо, Марго, за оптимизм!


Как в саранче, не пробудилась страсть
У Осени –  все листья съесть проворно.
Но вновь печально на моём подворье…
И снова – вороная в картах масть…

Торчит ковыль – всё ж стража у ручья!
И бусинкой жемчужною слезинка
Вновь катится из глаз моих… Пластинка
Заела, утверждая вновь: ничья…

Для парусов я покупаю ткань
И погружаюсь медленно в периплы…
Но сломанные крылья не окрепли:
Им  паучихи  не соткали скань…

Да как-то залатаю… И – взлечу!
Оставлю вам поэзий  перефразы,
Любовные в сердца заброшу стразы,
Негаснущую нежности свечу!

Оригинал:

Ще не поїла Осінь-сарана
В акації прижовкле за ніч листя, -
А знову журно у моїм обійсті...
І знову масть у картах - ворона...

Стримить ковил - сторОжа ручая...
І котиться прозора намистинка -
Душею випрана, перлинова сльозинка,
Засвідчуючи: знов  я - нічия...

Ось для вітрил скуповую перкаль...
Занурююсь спроквола у періпли -
Ще перебиті крила не окріпли
І павучих нема - природних ткаль...

Та залатаю якось...І - злечу,
Лишаючи віршові перефрази,
Розкидані в серцях любовні стрази
І негасиму ніжності свічу...