"Осінній...оптімізм" (Маргарита Метелецкая
перевод: Светлана Самарина)
Ещё не съела Осень-саранча
С акаций пожелтевших за ночь листья,
А грусть уже в мой двор спешит, струится...
И вОронами кружится печаль...
Торчит ковыль, как сторож, у ручья…...
И бусинка прозрачная скатилась -
Жемчужная слезинка засветилась,
Свидетельствуя: снова я – ничья...
Для парусов присматриваю ткань,
В периплы погружаясь с головою,
Но перебиты крылья – крепнут с болью...
И штопать некому…Одна, одна…, а жаль
Да залатаю как-нибудь – Взлечу,
Оставив стихотворные проказы,
Любовные в сердца заброшу стразы
И нежности сияющей свечу!
*******
Ще не поїла Осінь-сарана
В акації прижовкле за ніч листя, -
А знову журно у моїм обійсті...
І знову масть у картах - ворона...
Стримить ковил - сторОжа ручая...
І котиться прозора намистинка -
Душею випрана, перлинова сльозинка,
Засвідчуючи: знов я - нічия...
Ось для вітрил скуповую перкаль...
Занурююсь спроквола у періпли -
Ще перебиті крила не окріпли
І павучих нема - природних ткаль...
Та залатаю якось...І - злечу,
Лишаючи віршові перефрази,
Розкидані в серцях любовні стрази
І негасиму ніжності свічу...
Перкаль - ткань
Періпли - древнегреческие описания морских путешествий вдоль берегов
Сарана - саранча
Обійстя - двор
Намистинка - бусинка
СторОжа - стража
Перлинова - жемчужная
Випрана - выстиранная
http://www.stihi.ru/2010/09/12/1946