"Нічного журкоту наслухавшись,
Журюсь, що голос мій не річка
Із того краю, де пласка земля
Стає кулястою"
Лідія Тіндарей
І журкіт, і плескіт, і тиша. Так озеро верби ласкавить вночі
Чіпляюсь за звук цвіркунів, за комишшя,що мишами зрідка отам шурхотить...
Торкаюсь води, що холодною рінню здається жаданним таким літеплом.
Торкаюсь твоєї долоні цвітіння, цілую його і стаю твоїм тлом...
І шерхіт, і шепіт, і тиша, і клекіт, усе десь далеко, десь там, за вікном,
а тут два горнятка, два серця, дві квітки,твій погляд глибокий
і тиха любов...