Моя любове тиха, смутку мій,
Моя сльозо гірка і непролита…
Твоїх бажань нечутний буревій
У безгомінні сонячного літа
І завиванні осені, й зими
Заземленім зажуренім поклоні
Збиратиме позлітки ран безсоння
На перехресті долі. Обійми!
У тую голубину голубінь
Неси мене, візьми мене з собою!
Дороги даль у мареві видінь
Нам ляже рушником, та голубою,
Глибокою, мов небо, упаде
Навхрест надії вироком розлука.
Моя любове світла, тиха муко,
Захована у віршах від людей…