То не дзвони вібрують набатом,
То не Сонце очі сліПить.
То мова чиста бореться з матом,
То Совість будить Душу, що спить!
Та, не бійтеся, люди, очі відкрити,
Та не смійтеся з кращих за вас.
Хіба можна матом молитись?
Хіба можна боятись весь час?
Кого боїТеся, чого боїТеся?
Кого ви взяли за взірець?
Хіба не живеться вам з Честю,
Хіба ще не рветься терпець?
Тож, ставайте до Світочів Лави!
Тож, сіяйте Світлом ви самі
в час ранковий і час смеркання!
Хай торкнеться вас Світло Слави!
Хай вікриються вам Світлії Брами,
що стоять на Дорозі Пізнання!
ХайРа!