Артурові Сіренку
Мені лиш осінь, друг єдиний, цьогоріч надсила листи
Холонуть руки, клякне спина та я продовжую брести
через холодну рінь і м'яту, що в конюшині поросла...
Душа - знекровлена, прип'ята, голодна, втомлена і зла
блукає манівцями світу...Нема їй миру та привіту,
нема їй схованки...нема...