для Анни.
І бабине літо,
і баба на призьбі,
і бабка на білім лататті...
Літає намисто ранкових туманів,
сповите в намітці твого павутиння,
що долю мою мов Григорія в сіті ловило...
Намарно? Мабуть же намарно,
бо я - невловимий і ти - невловима
як хвилька, що тут, від камінчика-в-воду, втікає...